Підлітковий вік - вік, якого зі страхом очікують практично всі батьки. Адже саме цей відрізок від 12 до 16 років здавна іменують вибухонебезпечним, ранимим, важким, кризовим, перехідним і навіть доленосним. Період між дитинством і юністю, коли приходить закоханість, але ще ніхто з них не знає що це таке. Коли змінюється фігура, але всі вони соромляться своєї краси, бо не знають добре це чи погано.

Розлучившись з рожевим дитинством і перебуваючи на роздоріжжі, підліток прагне швидше стати дорослим, намагається порвати з жорстким контролем сім'ї та школи, прагне до самостійності, активно шукає себе, причому методом проб і помилок.

Фізичний розвиток, статеве дозрівання, що відбуваються в цьому віці, підкріплюють відчуття дорослості, а помилки, обумовлені соціальної незрілістю, відповідне до нього ставлення дорослих, - постійно і безжально відкидають його до дитинства. Вікова драма штовхає його до конфлікту з дорослими, відходу від них, до згуртування з себеподобнимі, орієнтованості на їх оцінки. Ці оцінки дуже часто суперечать загальноприйнятим нормам поведінки та є проявами підліткового негативізму, що може привести до не дуже гарних наслідків.
Вік, коли відбувається дуже багато помилок, перший сексуальний досвід, який часто призводить до вагітності, абортів. Вони ще діти і все ще грають в ігри, але тільки тепер вже все по дорослому. Розбивання вікон плавно перетікає в хуліганство, крадіжки і підліток легко може стати малолітнім злочинцем. Перша сигарета, перший келих вина стають красивим і романтичним початком алкоголізму та наркоманії.
Діти зі слабкою нервовою системою, не знаходячи розуміння серед близьких, висловлюють свій кризовий вік в суїцидальних спробах.

Все це наслідки не тільки занедбаності дітей. Важка дитина може вирости і в цілком благополучній повній сім'ї. Батьки роблять помилки в спілкуванні з дітьми та їх вихованні незалежно від свого віку, матеріального добробуту або рівня освіти. Всі перераховані чинники, звичайно, теж мають свою силу, але будуть вже зовсім інші помилки.

Найтиповіші помилки у вихованні дітей:

1. Гіпопротекція.

Підвищена свобода дій у дитини. Його вчинки не контролюються. Батьки нічого не знають про свою дитину, де і з ким він проводить час, чим захоплюється. Батьки формально виконують свої функції, але не вкладають у виховання особистісного сенсу. В результаті дитина змушена шукати необхідні йому цінності та норми поза сім'єю. І не завжди ці норми не суперечать його здоров'ю, психіці та громадському закону.

2. Гіперпротекція

Виховання, в основі якого лежить підвищена увага до дитини і підвищений контроль над ним. Батьки прагнуть повністю контролювати поведінку дитини, змусити його копіювати власну ціннісно-нормативну систему. У подібній системі виховання повністю ігнорується особистість дитини. Внаслідок чого відбувається різке падіння адаптивних здібностей особистості: конфлікти з однолітками, безпорадність, споживча позиція. А у багатьох підлітків такий тип виховання, навпаки, викликає бурхливий протест, що веде до загострення взаємовідносин з батьками і до різних порушенням поведінки.

3. «Кумир сім'ї»
 

«Мімозное виховання». Метою батьків стає задоволення всіх потреб дитини, прагнення позбавити його від будь-яких труднощів. Дитина в результаті стає егоцентричним, завжди бажає бути в центрі уваги, все бажане отримувати з легкістю, без особливих зусиль. При зіткненні з реальними життєвими труднощами він виявляється, не в силах з ними впорається.

4. Емоційне відкидання.

Виховання по типу Попелюшки. Мати або батько обтяжене дитиною, яка постійно відчуває це, особливо якщо в сім'ї є інша дитина, що отримує з боку більше уваги. Таке виховання сприяє розвитку підвищеної вразливості та чутливості, уразливості і скритності.

5. Жорстокі взаємини.

Жорстоке ставлення з суворими розправами за дрібні проступки і непослух викликає у дитини страх перед батьками, жорстокість. З таких дітей нерідко виростають жорстокі люди.

6. Виховання вундеркінда.

Батьки прагнуть дати дитині якомога ширшу освіту, розвинути його, найчастіше уявні здібності. Окрім навчання в школі, дитина займається музикою, іноземною мовою, спортом. Він постійно зайнятий, кудись поспішає. У таких випадках дитина позбавляється можливості брати участь в дитячих іграх, спілкуватися з однолітками. У нього протест проти такого режиму. Він прагне позбутися від надмірних навантажень, виконуючи їх формально. Така завантаженість сприяє розвитку підвищеної истощаемости нервової системи і тривожності.

Будь-якому дитині з будь-якої сім'ї в будь-якій країні в першу чергу потрібна батьківська любов. Впевненість у тому, що хтось любить його від усього серця, абсолютно безкорисливо. Таке можуть тільки батьки.

І найголовніше, в будь-яких відносинах близьких людей - довіра.

Довіряйте своїй дитині і говоріть з ним з позиції дорослої людини, криком ви ніколи нічого не доб'єтеся. З криком і покаранням ви будете звичайною мамою і татом, а ви повинні стати дитині в цьому віці одним. Другом, з яким він може поділитися своїми думками, проблемами, що хвилюють його.

І кожна дитина може вирости дуже хорошою людиною, якщо до нього буде комусь справу.